spoiler runner | Якось із запізненням подивився "Едем" Рона Говарда, який із тріском пр...

Якось із запізненням подивився "Едем" Рона Говарда, який із тріском провалився в прокаті. Свого часу бачив змішані відгуки, але так і не взявся за це кіно, і був, насправді, приємно здивований.Тридцяті роки ХХ століття. Доктор Фрідріх Ріттер (Джуд Лоу) із дружиною Дорою (Ванесса Кірбі) переселяється на один з відлюдних островів Галапагос. Його мета — написати новий фундаментальний філософський маніфест, вона ж намагається вилікувати розсіяний склероз. Згодом до них приєднується подружжя Віттмер: Маргарет (Сідні Свіні) та Гайнс (Деніель Брюль) разом із сином останнього. Вони виявляються еталонними поселенцями, і доволі швидко приносять елементи цивілізації на острів. Крихкий баланс між Віттмерами та Ріхтерами ламається, коли на острів заявляється баронеса Елоїза Боске де Вагнер Верхорн (Ана де Армас) разом із своїм прихильниками/прислужниками. Легко було б написати, що саме Ана де Армас є головним атракціоном цього фільму — настільки вона нестерпна антагоністка, що до неї виникає прямо таки фізична відраза, попри зовнішню красу. Якщо це і не найкраща її роль, то точно одна з найбільш знакових та найбільш недооцінених. Однак переконлива тут не тільки де Армас. Джуд Лоу чудовий в ролі доктора-мегаломана з амбіціями філософа. Ванесса Кірбі, можливо, не одразу, але до фіналу добре розкривається. Ну а Брюль і Свіні доволі непогано вжились в роль німецького подружжя, що вочевидь біжить від нацистських реалій батьківщини. Взагалі, "Едем" заснований на цілком реальних подіях, хоть ця фраза вже порядком втратила в цінності, однак перевага фільму в тому, що він дійсно пропонує нетривіальний сюжет із вельми неочевидним фіналом, якщо звісно не знайомитись попередньо із реальною історією. Взагалі цікаво, що взявся за цю історію саме Рон Говард — режисер явно нетиповий для подібного матеріалу, адже в "Едемі" замішана суміш із дослідження насильства, базової людської взаємодії, та цивілізації, як такої. Але, мабуть, немає зараз в Голлівуді режисера, з настільки строкатою фільмографією як у Говарда, тож певною мірою "Едем" є цілком логічною сходинкою в його фільмографії. Скажу відверто, фільм дався мені далеко не з першого разу, і недарма. Тут вкрай повільний початок, який перетерпіти доволі складно. Однак, якщо ж це зробити фільм все ж розквітає. "Едем" явно не якесь видатне кіно, і точно не кращий фільм Говарда, однак це кіно явно заслуговує на те, щоб йому дати шанс. Бо як мінімум це дійсно цікава історія на реальних подіях, яка задає питання щодо сутності цивілізації, та показує на простих архетипах, як ця цивілізація може бути зруйнована, або ж, навпаки, врятована.