Сьогодні, 29 серпня, ми вшановуємо пам'ять Захисників і Захисниць. Тих, хто поклав життя за те, щоб Україна існувала. За нашу незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.Ми вшановуємо їх хвилиною мовчання, але справжня пам'ять — це наші вчинки, які допомагають державі існувати та розвиватися. Жодна душа не має бути втрачена даремно.Учора відбулася знакова подія: петиція про обмеження російськомовної друкованої та електронної продукції набрала необхідні 25 тисяч підписів. Зараз їх понад 26,6 тисяч. Цей крок може захистити наш інформаційний і культурний простір.Може здатися, що одна російська книга нічого не вирішить на тлі потужної хвилі українізації.Але саме з таких "дрібниць" формується наша ідентичність. Ця заборона — не цензура, а самозахист. Ми захищаємо свою свідомість від ворожої пропаганди, яка роками отруювала наш культурний простір.Ми не перші на цьому шляху.Південна Корея, після звільнення від імперського колоніального впливу, заборонила японську культуру на понад пів століття. Вона вирощувала і плекала власний продукт — від книг до кіно. Виховувала нове покоління на власних традиціях, не даючи їм навіть почути мову окупанта. Здається, це тоталітаризм, але саме так вони досягли того, що зараз всі захоплюються їхньою культурою, а імені їхніх артистів звучать у світових медіа дедалі гучніше. Уже не як виняток - а як усталена тенденція.А що ми?Невже без достоєвських і пушкіних ми не зможемо прожити?Зможемо.Адже вся "велика" культура нашого сусіда — це крадіжка у пригноблених народів. Вони споконвіку паразитують на нашій історії, якою саме ми маємо пишатися і яку саме ми маємо розповідати світу.Коли ми нарешті позбудемося всього колоніального сміття і виростимо власну, потужну культуру, — це і стане нашою цілісною Перемогою, яку вже не похитнути. Це буде початок нової ери, де наша ідентичність і наша сила будуть непорушними, а голос України звучатиме на весь світ.