Знали б ви, як щоразу в мене крається серце після таких слів. Мені казали їх не раз, і не двічі 💔У мене немає відповіді на це питання.Я упродовж кількох років відправляла рукопис у Віват, Віхолу, Мрієлов, Nasha idea, Жорж, Уроборос, Маґура та багато-багато інших. Більшість з яких навіть не відповідали, просто ігнорили.Заручившись підтримкою бет, які казали, що книга варта видання, я пішла у самвидав. Вже на останньому етапі я отримала єдине своє "так" від Пан Коцький 🫶 але рішення не змінила.Просто на той момент практично все було готове до видання: редактура, коректура, обкладинка, верстка, і я вже не хотіла зупинятися. Єдине видавництво, засновниця якого повірила у мене, і дійсно побачила, що історія варта уваги 🥹Щоразу, коли я читаю хороші відгуки, я не розумію, чому тоді, коли я відчайдушно стукала у видавничі двері, ніхто мені не відповів.Особливо коли до рук мені потрапляє дуже посередня книга від тих же видавництв.Але як би там не було, моя книга існує, її читають, люблять, радять (!). А ще – купують паперову собі в колекцію після прочитання електронної. Вважаю, що я молодець ❤️ А хвалю я себе ой як нечасто.#захисники_лісу