Поговоримо про книжки? 📚 | Антиутопія Маніфест" — збірка від сучасних українських авторів.Моя оці...

📎 "Антиутопія Маніфест" — збірка від сучасних українських авторів.Моя оцінка: 3/5 🌟Вирішила написати відгук одразу на два томи, адже вони усе одно між собою пов'язані. Перші враження були ось тутОтже, почну з того, що сподобалося:⚪️ Хороший рівень майстерності авторів. Я завжди оцінюю не тільки сюжет, а і те, наскільки якісно написаний твір. Навіть якщо ідея мені не сподобається, я не омину увагою старанність автора.В цьому випадку так і було: попри те, що деякі ідеї мені не зайшли, сам авторський стиль здебільшого сподобався.⚪️Багато наших імен та локацій. Здавалося б, нічого особливого, але ж раніше таке зустрічалося нечасто. Класно, що наші автори нарешті беруть за основу знайомі локації.⚪️Цікаве бачення майбутнього. Історії різні: деякі доволі гіперболізовані, деякі навпаки — не надто далеко відійшли від реальності. Таким чином кожен читач знайде щось собі до душі.Що не сподобалося:⚪️Занадто великий процент творів, що не підпадають під категорію "оповідання". Тобто по об'єму — так, але ж не структурно. ⚪️Деякі ідеї були занадто відірваними від реальності, і розбивалися об велике й могутнє питання "щоб що?".🟡 Не люблю виділяти у збірках оповідання, які мені не сподобалися, тому краще відмічу тих, хто запам'ятався.Том1:Олексій Хмельницький "Корпорація Небо" — ідея класна, але вона усе ж таки тягне на більший формат, аніж оповідання. Це немов тільки зачин для роману.Катерина Бондарєва "Рецепт влади" — тут відмічу хорошу якість написання. Знаю, що авторка багато навчається, і це дається взнаки.Лесана Чорнотроп "Втрата себе" — гарний стиль, доволі несхожий на інші. Том2:Анастасія Вовк "Вмирають інші" — дуже якісно написано, але закінчення можна було б обіграти краще.Костянтин Хоменко "Звіринець Мінотавра" — оце прям найбільше сподобалося. Тут гарний фінал, і об'єм доволі малий. Цей твір дійсно може називатися оповіданням, бо немає нічого зайвого.Загальні враження:Це хороша збірка від наших сучасних авторів. Деякі твори сподобалися більше, деякі — менше, але у збірках це нормально.Мені, можливо, не вистачило якогось такого оповідання, після якого ти довго не можеш оговтатися (в хорошому сенсі слова, авжеж).Це ж антиутопія — тут після крапки у читача повинен бути ахуй, він має знову і знову повертатися думками до цього закінчення. Відчути, наскільки автор був близьким до правди; наскільки події у книзі перегукуються із сьогоденням тощо. Це суто мої очікування, тому не наполягаю.Дякую авторам та укладачам ⚪️#прочитане