Поговоримо про книжки? 📚 | Не знаю, як так сталося, але я вирішила зробити кроки в сторону виданн...

Не знаю, як так сталося, але я вирішила зробити кроки в сторону видання своєї книги "Захисники лісу"💐Мені випадково (чи ні?💚) трапилася хороша редакторка, яка прямо зараз допомагає мені зробити текст кращим. А сьогодні я попередньо обрала ілюстраторку, яка намалює мені обкладинку.Все це я роблю для того, аби зрушити себе із якогось заціпеніння, із мертвої точки; витягнути себе із розчарування в усіх і всьому, врешті-решт.Адже ця книга мала б з'явиться на світ трохи інакше. Пам'ятаю, як я заплакала, коли дізналася, що мій твір виграв на конкурсі. В той самий день мій син вперше навчився сам кататися на велосипеді, тож я плакала двічі 💚Потім все тягнулося, і тягнулося... І по факту й закінчилося. Я не хочу, щоб історія "Захисники лісу" забулася й була втрачена, бо її надрукували суто для своїх, дуже малим тиражом, без жодної промоції чи чогось іще. Я не хочу так.Справа здебільшого навіть не в організаторах, а, певно, в моїх власних очікуваннях. Ну а позаяк твір вже "засвічений", то нікому, вимбачте, він вже нафіг не всрався. Неважливо, що це про південь України, про дружбу, кохання, магію та міфічних створінь — все те, що подобається підліткам, для яких книга й була написана. Абсолютно не має значення й те, що це твір-переможець конкурсу, про що я завжди писала в листі до видавництв. У відповідь — мовчання. Ми, автори, доволі часто його чуємо.На якийсь час я "підвисла" десь посередені, не розуміючи, що мені робити далі. Конкурс був? Був. Я виграла? Виграла. Надрукували? Ну типу так, надрукували. Читав це узагалі хтось (не орги, не учасники)? Навряд. Чи чув хтось узагалі про мій твір? Навряд. Я люблю цю історію, адже написала її після десяти років перерви у творчості. Історія, яка народилася в першій рік повномасштабного вторгнення, далеко від дому. Вона не велика і не складна; в ній є абсолютне добро та абсолютне зло — без підтекстів та глобальних сенсів. Лише проста історія про підлітків, що змогли те зло перемогти. Разом. Попри все 🍵Я не можу дати моїм героям зникнути, так і не з'явившись по-нормальному. Тому вирішила видати книгу сама.Адже, як кажуть люди, дорогу здолає той, хто йде. От я і йду. А щоб не втекти і втримати слово, я й вирішила розповісти про це вам.Дякую, що прочитали. Цьом 💚