Fuente
Софос | Поки ми в період наймасштабнішої війни ХХІ століття у Європі граємось ...
333 Vistas/Alcance
2025-06-25 14:06
Mensaje №3783
Поки ми в період наймасштабнішої війни ХХІ століття у Європі граємось в "свободу слова", лібералізм, білінгвальність та поблажливе ставлення до російської у публічному просторі, на наших тимчасово окупованих територіях з 1 вересня 2025 року остаточно забороняють використання української мови та літератури у школах.Не те що б українське і раніше валідувалося на землях під контролем РФ, однак черговий наступ на наші національні культурні надбання — ще один прояв послідовної політики викорінення факторів ідентичності і доказ неабиякої ваги мови у питанні формування світоглядних позицій майбутніх поколінь. Найбільш вразливою категорією населення є діти та молодь, що легше піддаються пропаганді, суспільним тенденціям, тиску ззовні.Підсвідомий страх покарання за "інакшість" (українцем бути небезпечно) підкріплюється створенням позитивного образу усього російського (передусім мови як каналу комунікацій) через тренди в соцмережах, музику, шоу, фільми, ігрові ком'юніті. Ворог інвестує колосальні ресурси в розкрутку продуктивних лояльних контент мейкерів і поширення ідеологічно імперських наративів, що дає свої плоди навіть в тилових містах України.Пріоритетом нашої держави має бути захист, популяризація і підвищення рівня привабливості української не лише на офіційному рівні, а насамперед у побутовому вимірі. Колоніальне мислення і десятки втрачених років послуговування мовою "метрополії" продовжують робити свою справу — досі важко бути конкурентоспроможними, бо наша моноетнічна країна майже усі роки незалежності працювала не для власних громадян, а на пострадянський інтернаціональний ринок.Ситуація поступово виправляється, але люди, скуті кайданами старих звичок, рухаються до змін вкрай повільно та неохоче. Якщо маса, до якої належить кожен дорослий, не усвідомить власну відповідальність за просування деструктивних і згубних ідей одночасного співіснування у особистості російської та української свідомості, рано чи пізно ми непомітно скоїмо самогубство. Бо схвалення у собі ворожого, що усіма силами намагається тебе знищити, врешті решт таки тебе знищить. Плекайте українське — воно того варте!