Подія Восьма!Документальний фільм "Будинок СЛОВО"⚡️21.11.2025⚡️ 15:00⚡️ ДніпроАртСтейдж, узвіз Крутогірний, 9Вхід вільний за реєстрацією:https://forms.gle/UFhjuc1JtPyXDzAh8«Будинок „Слово“» — український повнометражний документальний фільм 2017 року, знятий режисером Тарасом Томенком. Українська прем'єра стрічки відбулася 27 жовтня 2017 року в Харкові. Фільм брав участь в офіційній конкурсній програмі 33-го Варшавського міжнародного кінофестивалю 2017 року.У 2018 році стрічка отримала українську національну кінопремію «Золота дзиґа» в категорії «Найкращий документальний фільм»[3].СюжетНаприкінці 1920-х років у Харкові, тодішній столиці УСРР, за відома Сталіна спеціально для українських письменників та інших діячів культури УСРР зводять будинок. Його спроектовано міським архітектором Харкова Михайлом Дашкевичем. Тут передбачено все для зручності мешканців — просторі світлі кімнати, високі стелі, великі вікна. Поряд навіть розбили сквер, аби ті, хто житимуть тут, мали де відпочити. Шістдесят чотири комфортабельні квартири, їдальня, солярій, обслуговуючий персонал — справжній рай для творців літератури. Тоді в новобудову будинку літератора було розселено десятки геніальних українських письменників, поетів, художників, сценаристів, акторів. Під один дах переїжджають Микола Хвильовий, Остап Вишня, Михайль Семенко, Анатоль Петрицький, Антін Дикий та інші.Утім, цей рай оснащують спеціальною системою спостереження та мережею агентів, завдяки яким авторів тримають під контролем радянські спецслужби. Зокрема, на деяких письменників доносять власні дружини-агентки, на деяких — служниці. Також перебувають під контролем усі, хто відвідує цей будинок, серед них — Бертольт Брехт, Теодор Драйзер, Бруно Ясенський, які приїздять до Харкова на Міжнародну конференцію революційних письменників 1930 року. Українські письменники спостерігають наслідки Голодомору 1932-33 рр., в результаті чого ситуація загострюється.Дехто з письменників чинить самогубство, дехто потрапляє до божевільні. Під час сталінських репресій було заарештовано мешканців сорока квартир із шістдесяти трьох. Колись новобудову називали будинок «Слово», бо сама споруда мала в плані літеру «С». Та вже за кілька років цей будинок називали «Крематорій» або ДПЗ — «дом предварительного заключения».