Серце, що не зрадилоСтоїмо ми перед двома іконами Великого Тижня.На одній — дванадцять апостолів, обраних Самим Господом. Три роки вони ходили з Ним, чули кожне Його слово, бачили воскресіння Лазаря, насичення п’яти тисяч хлібами, ходження по водах. На другій — кілька жінок, які йшли за Христом тихо, не претендуючи на перші місця в Царстві, не сперечаючись хто з них більший.І ось приходить ніч Гефсиманії.Юда продає Учителя за тридцять срібників. Петро тричі зрікається біля вогнища. Решта розбігається. Тільки Іоанн залишається біля Хреста. З дванадцяти — один.А жінки стоять. Вони стоять, коли стояти небезпечно. Вони йдуть на Голгофу, коли всі тікають. Вони купують миро і йдуть до гробу на світанку — першими. І першими бачать Воскресіння.То хто більш здібний на зраду — чоловік чи жінка?Євангеліє не дає простої відповіді про стать. Бо зрада не від статі — зрада від серця. Юда був чоловіком, але якби серце мироносиці було не з Христом, а з собою, — і вона могла би зрадити. Питання не “хто”, а “де серце”.Та Євангеліє свідчить чесно: у вирішальну ніч чоловіки виявили слабкість, а жінки — вірність. Не тому, що вони “кращі”. А тому, що любов їхня не була змішана з амбіцією — з мріями про перші місця в Царстві, з калькуляцією вигоди, зі страхом за власну шкуру. Вони любили Христа просто. Серцем.Чоловіча любов часто буває змішана. Вона хоче бути “правою рукою”, хоче “сидіти праворуч і ліворуч”, хоче розуміти, контролювати, вести. І коли приходить хрест — така любов не витримує, бо вона любила не стільки Христа, скільки себе при Христі.Преподобний Ісаак Сирін каже: серце милуюче — це серце, що горить любов’ю до всього творіння. Таке серце не зраджує. Бо воно вже не своє — воно Христове.Хто здібніший на зраду? Той, у кого серце розділене. Хто здібніший на вірність? Той, хто віддав серце Христу повністю.Біля Хреста стояли ті, хто віддав. Тікали ті, хто торгувався.Господи, дай нам серце мироносиць.Роман Лілея, священик, письменник, Київ, https://youtu.be/K30vgkrMmRk?si=mT_sl4A-biIyK_OG