Також емоційно незрілі батьки іноді маніпулюють релігійними принципами, щоб викликати в дітей почуття провини за те, що вони чогось хочуть для себе.Ось так релігія, яка має надихати й давати надію, перетворюється на спосіб змусити слухняних дітей надто перейматися потребами інших.Діти не здатні збудувати особисті кордони, які можуть захистити їхні запаси енергії. Тож їх потрібно навчати піклуватися про себе. Це може статися лише тоді, коли дорослі звертають увагу на бажання дітей і допомагають усвідомити потребу у відпочинку, співчутті й повазі. Наприклад, чуйні батьки вчать своїх дітей помічати й визнавати свою втому, а не змушують їх переживати тривогу і вважати себе ледачими через потребу у відпочинку.На жаль, емоційно незрілі батьки настільки зосереджені на собі, що не помічають, коли їхні діти сильно переживають або занадто стараються. Вони з більшою імовірністю скористаються чутливістю й турботливістю дитини, ніж захистять її від зловживання. Якщо батьки не вчать дітей належного догляду за собою, у дорослому віці такі діти не зможуть підтримувати здоровий емоційний баланс між своїми потребами й потребами інших.Особливо це стосується інтерналізаторів. Через свою налаштованість на інших вони можуть так сильно зосередитися на їхніх проблемах, що перестануть приділяти увагу власним потребам і не помітять, як їх руйнує роль емоційного рятівника. Крім того, вони таємно сподіваються, що їхня самопожертва й постійна емоційна робота колись поліпшить їхні нещасливі стосунки. Що більші в інтерналізаторів труднощі, то наполегливіше вони працюють.Якщо вам такий спосіб вирішення проблем здається нелогічним, згадайте, що цілющі фантазії базуються на уявленнях дитини про те, як покращити ситуацію.Ліндсі К. Гібсон "Дорослі діти емоційно незрілих батьків"