Слизеринка | Шо робити з тюльпаном на восьме березня? І чому краще без нього? Спроб...

Шо робити з тюльпаном на восьме березня? І чому краще без нього? Спробую пояснити, опираючись на нинішній контекст.Війна з росією - це ціннісна війна. Це війна минулого з майбутнім. Це війна колгоспу проти індивідуалізму. Війна малєнькіх людєй проти людей великих, які вирішують самі. Це війна ідеологічна.⠀Сексизм, гомофобія, расизм, ксенофобія - всі ці печерні і поzорні світогляди притаманні радянській людині. Коли віздє врагі, всі анекдоти про чурок або блондинок і страх гомосексуальності в контексті жорстокої тюремної культури. Росія - гідна правонаступниця радянського союзу. Вона успадкувала нелюбов до яскравості, індивідуальності та рівних прав для різних людей.⠀Сьогодні я відзначаю день боротьби за права жінок. Поруч зі мною фантастичні жінки. Я захоплююсь жінками з ЗСУ, лікарками і доброволицями! Я захоплююсь мамами, які ладні на все, щоб зберегти життя своїх дітей. І мамами, які голосно співають у сховищах, щоб малеча не чула вибухів. Я захоплююсь провідницями, продавцчинями і волонтерками! Я захоплююсь жінкою, яка збила ворожий дрон банкою з помідорами. Я захоплююсь директоркою бару, яка купує тактмед та екіпірування для наших військових. Я захоплююсь вихователькою садочка, яка розказує дітям смішні історії, спускаючись з ними в підвал під звуки сирен. Я захоплююсь журналісткою, яка перекрикуючи вибухи розказувала мені про любов до Керуака. Я захоплююсь ведучою новин, якій у перші дні вторгнення губи обсипало ранами через відсутність сну і нормальної їжі. Я захоплююсь візажисткою, яка тонувала їй мішки під очима тремтячою рукою. Я захоплююсь продюсеркою, яка розрулювала пледи, матраци, гарячу їжу і шукала, де зробити манікюр під час воєнного стану. Я захоплююсь редакторкою, яка п’ять хвилин ридає в нюзрумі, а потім шість годин включала гостей у прямий ефір. Я захоплююсь країною, де всі ці жінки - не меркантильні сволоти, не прикраса світу, а люди. Люди з гідністю, розумом, почуттями, різноманітними навичками і талантами, а не лише красою і сукупністю стереотипних нісенітниць про шубу.⠀Я люблю квіти у всі дні протягом року, крім 8-го березня. Зокрема, бо «день весни і краси» святкують у країні, яку я ненавиджу всіма потужностями свого серця. Там жінка - це мать, яка нарожає ще. І атрибут, до якого не клеїться фемінітив. Там взагалі пиzдець із цінностями.⠀А в нас, сестри, попереду ще розбудова своєї країни, манікюр, боротьба, мрії, рефлексії, солодкі парфуми, нові сукні, бандажі, книги, протиопікові пов‘язки, ефіри, побачення, сюжети, броніки, подорожі, благодійні збори і квіти… у нас попереду життя.