Ще вам розкажу мою любиму добру історію останніх двох тижнів, якщо ви не підписані на мене в інст:))

Минулого тижня їздив до тата, сіли в машину і звернув увагу на газету “Наше Місто”. Ту, що лежала там все моє життя й давно стала частиною фону. А тато робить її вже 30+ років. Колись із командою, тепер майже сам. Запостив маленьку історію про газету, як роблю інколи — на автоматі, за 30 секунд. І тут вона розлетілася: TikTok, Threads, директ, коментарі. Люди почали питати, як підтримати, робити донати, оформлювати передплати. Тато був дуже шокд, бо взагалі не звик, що хтось бачить його роботу в апріорі і що вона хоча б комусь потрібна. Потім вийшла стаття в ШОТАМ, тато “навіть сльозинку пустив”. Бо відчув: ці три десятиліття були не дарма. Прочитать історію батькам можете тут.

За кілька днів люди задонатили понад 10 000 грн і оформили кілька десятків передплат. Ця історія нагадала мені: те, що нам здається буденністю, може бути чиєюсь цінністю. Сродна праця винагороджується. Інколи достатньо просто підсвітити. P. S. Якщо відчуваєте, що хочете підтримати – лінк на банку. А хочете оформити передплату (150 грн на пів року) — напишіть “+” у коментарях.