Ефективність антикорупційної "екосистеми" — що показує статистика ВАКС за 2019–2024 рр.:За офіційною звітністю Вищого антикорупційного суду (ВАКС), з 2019 по 2024 роки вироки набрали законної сили щодо 304 осіб. Глибший аналіз цієї статистики, а також практики застосування вироків показує, що в Україні за 10 років "незалежної антикорупційної екосистеми" не сидить майже НІХТО:•⁠ ⁠Лише 24 % осіб отримали реальне покарання у вигляді позбавлення волі. При цьому навіть серед цієї категорії є ті, хто фактично не відбуває покарання, адже перебуває за межами України, і вироки щодо них не можуть бути виконані. Водночас звітність фіксує їх як таких, що понесли реальне покарання. Коротше, схематоз: дати втекти, а потім судити.•⁠ ⁠36 % осіб звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, тобто вони засуджені, але не сидять у в’язниці.•⁠ ⁠27 % кримінальних проваджень було закрито ще на етапі судового розгляду, часто через закінчення строків досудового розслідування. Це технічні підстави, які не мають нічого спільного з доведеністю вини і фактично дозволяють винним уникнути покарання. Ще один схематоз.•⁠ ⁠8 % осіб отримали лише штрафи у розмірі від 17 000 до 85 000 грн. Це суми, абсолютно неспівмірні з масштабами збитків, завданих унаслідок корупційних злочинів.•⁠ ⁠Крім того, збитки — тобто ті кошти, які стали предметом або знаряддям корупційних злочинів, ніби випаровуються: вони не повертаються в державу, і практичний механізм їхнього повернення нечіткий. Наприклад, 1 мільярд хабара не конфіскується у власність держави, а просто зникає з поля зору суду, і у вироках доля грошей не вирішується (!!!). Спеціальна конфіскація, тобто примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна, які стали предметом або знаряддям корупційного злочину, застосовувалася із усієї кількості 304 випадків притягнення осіб до кримінальної відповідальності лише 18 разів (!!!), і то розміри конфіскованого у статистиці не відображено (!!!), потрібно дивитися конкретний вирок і співвідносити дані.•⁠ ⁠Лише 5 % осіб було виправдано, однак ключовою проблемою залишається не це, а те, кого саме судять.•⁠ ⁠Зазвичай до кримінальної відповідальності притягують другорядних осіб — посередників, пособників, технічних виконавців. Натомість організатори та ключові фігури корупційних схем перебувають за кордоном або встигають втекти до початку слідства. Після цього суди постановляють вироки щодо осіб, яких фізично немає в Україні.•⁠ ⁠Окремо варто згадати про механізм перекваліфікації статей обвинувачення, що дозволяє уникати суворішого покарання: статті замінюють на менш тяжкі, що відкриває шлях до іспитового строку або штрафу. Наприклад відома схема перекваліфікації із ст. 369 (надання неправомірної вигоди) на ст. 369-2 (зловживання впливом) із менш суворою санкцією.Усе це — наслідок корупції, що розквітла всередині так званої незалежної антикорупційної екосистеми за роки експерименту. Типова ситуація: особу-корупціонера звільняють від відбування покарання з іспитовим строком, тоді як мільярди, викрадені з державного бюджету, зникають або розподіляються між тими, хто мав би розслідувати і притягати до відповідальності. Це реальний стан справ і справжній показник ефективності незалежних антикорупційних органів, які ніким не контрольовані й уже обнагліли настільки, що займаються переважно політичним шантажем та власною корупцією. Можете перевірити, дані з відкритих джерел.