я розповів алкоголіку у зав'язці про нещодавній похід у бар. ти знаєш, я сьогодні не пішов туди, не пішов учора, і може й завтра не піду. я вчора знайшов вдома ще один сховок з бухлом і налигався до чортиків. розбив кріслом вікно. ну, ти знаєш, я пішов. я пішов з твого дому, щоб не рознести ще одне вікно, щоб не бути ще більшим боржником. я не хотів тратитись на касі аби не підвищити борг. трясця, мені і в борг ніколи не наливали. одного разу в мене була білка і мені ввиділось ніби стасік тепер бармен, він кричить мені не облизувати розливні крани. знаєш що? я вирвав у нього накладну з рук і наригав в неї. всі зусилля вклав, щоб в нужденному пориві виконати конус, прямо як в бабок з насінням. одного разу я навіть купив у бабки троянду.стасік, прикинь, це був не папірчик, це була кокретна бумажка, з йобаною печаткою. я проєбав паспорт, але хуй то завжди при мені, і в мене була дочка. я не міг роздивитись її ім'я через риготню, я тільки дивився на липке розлізле місиво, і її ім'я стікало поміж пальці. сука, так не можна. стасік, дай води руки помить.стас михайлів ігорович ридає. почав пити по суботах. в неділю носить спижжені з місцевих клумб квіти. куда? хочете знати? стасік це я. налий в борг, стасік. — Боргу немає, загробного не існує, немає перед ким вимолювати гріх. стасік, поміняй воду у троянді і не пизди багато, щас зганяю за торпедою, а ти стіл хоч простинькою накрий, а то як бомжари. і блять, ради бога, заклей скотчем вікно, протяг.