Минає час. У наших поколінняхІ досі ще, через віків пітьму,Лишаються і щастя й біль – незмінні.Стоїть питання гостро так: Чому? Чому у світі цьому сліз багато?Чому навколо стільки є тривог?Чи можна горе зі Землі забрати?Як дивиться на все це з Неба Бог? Чому Він війни й голод допускає? Хіба Йому не шкода матерів?Хіба ж Він сироті не співчуває?Чому бур'ян гріха кругом розцвів? Хіба ж безсилий Він все зло забрати?Сказати " Ні" і бідам і журбі?Де відповідь сьогодні відшукати?Так важко нам признатися собі... Бог Добрий, ні на трішки не змінився,З часів Едему людям волю дав.З яким же смутком  Він на світ дивився,Коли той світ Ісуса  розпинав... Замість любові вибрали Варавву,Буденним нам і звичним стало зло.Лишилось на свободу досі право,Перо до нас у руки перейшло! Ми пишемо історію сьогодні І ми самі формуємо цей світ ...Відкинули якщо тепло Господнє ,Тому і не розстане в душах лід... Відповідальність нам лягла на плечі ,За всі страждання, радість чи красу.За сльози вдів, за посмішки малечі...Невже внесемо знову цвях Христу ? Є воля обирати, як нам бути.Почати з себе варто вже тепер!Бо злу і горю це протиотрута,Давайте ж ми напишемо шедевр! Давайте сонцем у пітьмі світити! Ми можемо самі змінити світ,Якщо не перестанемо любити,Якщо ми не потопчем віри цвіт. А щоб Земля наповнилась піснями, І щоб настав нарешті добрий час,Хай мир і згода буде поміж нами,Хай Бог завжди перебуває в нас.Автор: Мартинюк Наталя (07.10.2024)