У мене зʼявилась вільна хвилинка і я трошки подумала про стосунки кохання і людей загалом.Є дуже сильне відчуття, що сучасні стосунки все більше схожі на торги на біржі. Хтось шукає “вигідного партнера”, ніби обирає айфон: щоб не глючив, гарно виглядав і батарея тримала довго. Обов’язково без шкідливих звичок, з доходом не нижче середнього, емоційно стабільний і, бажано, ще з терапією за плечима.Але знаєте, що найсмішніше? Любов так не працює.Ти не обираєш. Ти просто любиш людину. Без попереджень, без “підходить/не підходить”. Ти закохуєшся в людину — не в її фінплан, не в зручність, не в лейбл “усвідомлений”. І це нормально. Любов — це не “хочу все й одразу, але без глюків і витрат”, це “от лайно, знову вляпався, але кайфово”.Так, у цієї людини можуть бути свої косяки, тригерні теми, божевільна сім’я чи півжиття у внутрішній кризі. Але якщо ти справді любиш — ти не біжиш з чеклистом. Ти залишаєшся. Працюєш над наданими даними і просто любиш.Бо поки одні “усвідомлені” складуть черговий список вимог, їхня людина може вже сидіти поруч — неідеальна, але рідна. А вони її навіть не помітять, бо “ой, ну він не медитує щоранку” або “вона ще не закрила всі гештальти і має погані звички».Кохання — це не вигідно. Це небезпечно, хаотично і часто ірраціонально. Але якщо пощастило — це найживіше, що з тобою могло статись.Любіть, кохайте і будьте щасливі!