Так як ми вже частково розглянули Стародубщину, а наше око продовжує дивитися на північ то далі розглянемо українські етнічні землі в Республіці Білорусь.

Ні для кого не секрет, що кордони України під радянською окупацією не відповідали нашим етнічним межам. Таким чином в склад України не потрапили землі загальною площею близько 27 000 км² та заселені близько 500 000 українців (станом на початок ХХ сторіччя). Ці поліські терени є домівкою для самобутніх етнографічних груп українців - поліщуків та пінчуків.

Цікавим фактом є ще те, що західна частина етнографічної межі між українцями та білорусами майже точно співпадає з поліською розмежувальної лінією балтів та слов'ян, що утворилася в середині І тисячоліття до н.е.. Дана межа між народами визнається також білоруськими етнографами та мовознавцями. А з українців ці терени в етнографічних експедиціях досліджував в тому числі й творець тексту національного гімну Павло Чубинський.

В части Визвольних Змагань ці терени входили до складу УНР в якості Дреговицької та Підляської землі. В части ж Гетьманату в складі Поліської округи (центр - м. Мозир), та Холмської губернії (центр - м. Брест)

І хоч станом на зараз українці на цих землях складають близько 4%, але генетичні дослідження демонструють більшу спорідненість населення цих регіонів саме з Україною, а не з рештою частин Білорусі.

PS: до читачів білорусів, що підтримують українців у боротьбі з Москвою: в Європі ми виступаємо за РОЗВИТОК національних спільнот на своїх етнічних територіях: українців на Берестейщині, білорусів на Смоленщині. За нашу і вашу свободу!

t.me/shcodennyk_irredentista