чарівна парочка поважного віку йде попереду мене на вихід з метро. жовта гілка, зупинка Lumiar, вихід до вулиці República do Paraguai. вони у великих сонцезахисних окулярах і у кольорових штанах в полоску. як і 90% португальських чарівних парочок вони тримають один одного за руки. обоє одночасно повернули погляд наліво — там на фестивальній афіші Кеті Пері.єдина її пісня, текст якої я знаю майже увесь — The One That Got Away. кліп вийшов 15 років тому. сьогодні, передивляючись його, дізналася, що у квітні Кеті випустила режисерську версію.РАПТОМ підлітком ви не дивилися MTV music: кліп про втрачене кохання. про яке думаєш «а шо було б, якби…». там main character у 80 років згадує свій situationship…як-то кажуть: боже збав)))мені здається, що контент, на якому ми росли, як раз і вчив нас романтизувати втрати. ”той, хто пішов” завжди здається важливішим за того, хто залишився. ну і Кетічка Пері зі своїм новим-старим кліпом тут як тут. щоб ностальгія крутила в носі ще більше, ніж весняна алергія.а ми шо? дивимося, кайфуємо, і робимо хуйню, щоб у 80 років не думати про альтернативні реальності.бо «тут і зараз» це як раз про парочку в полосатих штанах, які йдуть в метро, тримаючись за руки. але про таких не знімають кліпи, це скушно. суспільству подавай французьку випічку та драми.короче, ду май те…