в раю говорять суржиком | на скільки ти себе почуваєш сьогодні ❓за останні два роки у колі мого ...

на скільки ти себе почуваєш сьогодні ❓за останні два роки у колі мого спілкування з’явилися старші за мене люди. 35, 41 та 65 років — у той час, коли мені 25.не те, щоб раніше я спілкувалася лише зі скейтерами й k-pop фанатками… просто у мене справді не було таких близьких набутих знайомств зі старшими людьми. і що дивно: саме з ними я інколи відчуваю себе ейджисткою… типу:ого, клас, ти любиш малювати картини по номерах? я не знала, що в 40 років це можна продовжувати робити // ого, клас, ти ходиш на зумбу? я не знала, що після 60 років це можна продовжувати робитинаскільки б open minded я себе не уявляла й не описувала, у моїй голові все одно несвідомо з’являються дебільні обмеження — коли і що можна робити.(звісно ж, лише в голові, я намагаюся ніколи не розказувати людям, що ок, а що не ок. сподіваюсь, ви також)але мені pizdec як дискомфортно зберігати десь у своїй памʼяті ці обмеження (навіть у тій маленькій кишеньці в джинсах). ну типу АЛЬО, які кордони, барʼєри, ліміти, ми живемо ОДИН раз!!! вкиньтесь просто. один раз….і якщо ти забороняєш собі робити щось через вік / статус / стать / думки інших / etc., то ти взагалі не викупаєш сенс усього цього… sorry for not sorry, this is the truthтому я дуже вдячна світу за людей, яким похуй. за те, що вони роблять або навпаки не роблять. це щодня змушує мене забувати про вік і про якісь внутрішні кордони й заборони.треба частіше нагадувати собі про слово “можна” 😛