Прийшов сьогодні пізно, знов мастирили нашвидкоруч рішення, бо треба терміново. Прийшовши до дому я за звичкою перевірив телефон і побачив, що черговий місяць вже минув і пора знов скидувать лічільники та платити за квартиру. Це вже жовтень, а значить вже рік як я мобілізувався. Щож за цей рік я застав трьох комбригів моєї 56 тої бригади, двох нач ребів і один і той самий фронт. Я не певен в якому тоні я хочу подати цей пост, та суть не в тому , робота триває і з кожнем днем все більше. Ми все ще набираємо людей у лави роти РЕБ , ви нам треба, ви треба країні, ви треба фронту, ви треба перемозі. За цей час вдалось акомулювати тільки через мене близько мільйона гривень на донати на зсу. На них були закуплені деталі для коробків живлення для ребу, антени, блоки подавлення, збереженне не одне життя і не один метр вільної української землі. Так робота реб не така яскрава як в РУБАК чи в штурмовиків, наша задача зробити так щоб у ворога таких відосів уражень не зявлялось, щоб відосів штурмів наших позицій не було, щоб орлани не наводили на ваші будинки іскандери, щоб черовна зараза на мапі діп стейту не розширялась. За цей рік я влився в дружну і майстерну команду побратимів, вони вйобують, вони заряджають, вони надихають. Познайомився з кількома ротними нашої бригади , познайомився з цікавими людьми по всьому фронту , з зарадженими людьми , які і роблять нам перемогу. Донятьте нам, на зсу, на русоріз, на русоріз по крилам. Долучайтесь до лав бригади на свій смак, всюди шалена нехватка особового складу до 60-80 відсотків. Всіх люблю та обіймаю, ще зустрінимось у Києві чи ще де за кухлем пінного.