Привіт, коти! Вже підходимо до кінця казки😉

Арнус уже достатньо наївся за цей час утіхами та багатством. Бачачи всі неподобства, які з його милості коїлися тепер по всій країні, Диявол реготав, а Господь Бог гнівався. І ось настав день розплати. На той час Арнус був одружений з багатою жінкою, у нього народилися діти — три сини й три дочки. І раптом усі вони один за одним померли. Лише Йонан була поруч із ним: вона керувала цілим штатом слуг і служниць. А сам Арнус тільки й встигав, що займатися своїм гарячим напоєм: продавав, рахував бочки й позначав їх номерами. Відтоді як померли його дружина й діти, ніщо у цьому світі вже не могло його потішити. Його огняна вода була гірша за меч, гірша за чуму. Крои Арнус бачив людину, що плентається дорогою на підгинаючихся ногах, він із радістю думав:— Ось від людини лишилася тільки тінь! Ось вона, моя робота! Але одне при цьому непокоїло Арнуса. «Рано чи пізно, — думав він, — треба буде передати моє мистецтво комусь, інакше секрет огняної води загубиться».