💌 Поговоримо про болюче. Іноді, жінка з дитиною входить у стосунки не з позиції «мені потрібен чоловік», а з позиції «мені потрібне рішення». 📌 Щоб був батько для дитини, щоб хтось взяв відповідальність, щоб стало легше витримувати побут і емоційне навантаження. Це зрозуміло по-людськи, особливо якщо вона тягне все сама з мізерними аліментами в 3000 грн.Проблема в тому, що чоловіки дуже швидко зчитують це. 🟤Він ще не встиг пізнати жінку навпроти, а вже відчуває, що на нього покладають обов’язки: «ти маєш стати батьком моїй дитині», «ти має бути опорою і гарантією стабільності». І тоді, чоловік робить крок назад. Бо його не обирають як людину, його обирають як функцію чи рішення.✔️ Робоча стратегія інша. Спочатку формується пара – контакт, симпатія, емоційна близькість між двома дорослими. І тільки з цього може вирости питання: «чи готовий він бути присутнім у житті дитини?». Не брати обов’язки, не ставати заміною батька. А поки що лише «бути присутнім», щоб пізніше перейти до ролі вітчима. Вітчим – це не та роль, яку дають на старті. Це роль, яка стає наслідком стосунків. ❗️Дитині куди важливіше мати стабільну, спокійну маму поруч із надійним партнером, ніж формально «нового батька», який з’явився занадто рано і без надійного зв’язку між дорослими.Стосунки руйнуються там, де чоловіка намагаються одразу вписати в готову сімейну функцію, замість того щоб спочатку дати йому стати партнером.#стосунки