Пауль ЦеланПізно і глибоко Злісно, мов золота промова, починається ніч.Ми їмо яблука оніміння.Робимо роботу, що належить скоріше його зорі;стоїмо серед осені наших лип, як мисляча багряність прапорів,мов гості з півдня, що палають. Ми присягаємо Христу прийдешнього прах поєднати з прахом,птахів з подорожнім взуттям,серце своє зі сходами у воді.Ми присягаємо світу присяганням святим піску,ми присягаємо охоче,ми присягаємо голосно з дахів наших снів, позбавлених сновидіньі розмахуємо сивим волоссям часу… Вони кричать: це блюзнірство! Ми знаємо це давно.Ми знаємо це давно, але що із того?Ви мелете на млинах смерті біле борошно обіцянок,ви його кладете перед нашими братами і сестрами – Ми розмахуємо сивим волоссям часу. Ви нагадуєте нам: це блюзнірство!Ми знаємо це,хай ляже на нас провина.Хай ляже на нас провина всіх засторог,хай надійде бурхливе море,рішучий вітер повернень,опівнічний день,хай надійде те, чого іще не було! Хай людина встане з могили.——————————————Друзі в Харкові та Києві, раптом ви пропустили - приходьте послухати великого Целана. Свої вірші теж почитаю)Зареєструватись можна ось тут:https://forms.gle/BZNkhpmj2C3V5HpZ8