Цього разу «Стандарти кухонно-диванної експертизи» — буквально з кухні Інституту фронтиру. У горнятках — чай. І розмова про фронтири не лише на мапі, а й у голові.Чи запізнилися ми в Європу? Чому «спроможність жити так, як тобі подобається», для українців — природне право? Чи є ризик стати «Угорщиною на стероїдах»? І як повертати людей з окупації, визнаючи їхній біль і гідність, не перетворюючи на інструмент політики?Україна — «діти війни» вже понад сто років. Але ми гнучкі й адаптивні. Ми пам’ятаємо, як система Совєтського Союзу виглядала міцною за 15 хвилин до падіння. Це дає нам здатність думати наперед і будувати плани на після війни, аби не знецінити жертву тих, хто виборює зараз наше право на майбутнє.Подивіться на YouTube Радіо Хартія розмову з Євгеном Глібовицьким, журналістом, директором Інституту фронтиру: https://youtu.be/g4q6M6PPzQcДля патронів спеціальне питання цього разу — про 90-ті, «Мертвого півня», Гію Гонгадзе і пам’ять про тих, хто формував культурний ландшафт незалежної України.