📌Інтерв’ю з начальником Черкаського управління поліції Дмитром Кірдяпкіним«У нас діяло угрупування так званого Безлера. До цього він працював на цвинтарі, і ми спіймали його на вивозі огорож та пам’ятників з кладовища. У тюрмі це дуже погана і неавторитетна стаття» «Горіло все місто. Я записував на аркуш паперу, скільки осіб ми за день виявили загиблих внаслідок обстрілу. У мене було 120–130 осіб загиблих на добу. І це тільки те, по чому ми мали інформацію». "Бачу дядька, йому відірвало праву кість. Поруч жінка – її геть розмотало. Ми надаємо першу допомогу дядьку, як можемо. Затягую його до авто. Їдемо в лікарню. Бачу там двох хлопців з Азову, вони маячать: петляй звідси, тут мінометний обстріл. Я вилажу з тачки й стрибаю до них. Згадую, що дядько в машині. Вертаюся, закидаю його на спину, повзу і тягну до хлопців метрів 50". "Дзвонить російський номер на «вацап». Жіночка, нормальний голос із характерним «чоканням» і «ґеканням». Каже: «Дмітрій Александравіч, у нас дєловоє прєдложеніє, ми ценім ваши качєства. Вам нєобходімо прінять рєшеніє, с кєм ви відітє будущєє». На це я не дуже культурно пояснив, що я визначився ще із 2004 року, що підтверджується моїми діями із 12 квітня 2014‐го. Крапка. У мене до них кровне питання. Пі***и мого батька убили в Донецьку у 2015 році". "З Маріка я виходжу із портфеликом. Туди я накидав, що в мене було. Труси, носки, пару спортивних штанів, футболка. І ось цей прапор (показує прапор «Азову»).Говоримо з жіночкою. Вона каже: «Дивимось, шукаємо, через тиждень поїдемо». Ми кажемо: «У вас пацан 10 років, виїжджайте, не треба тут за якусь табуретку триматися. Ось ваша найбільша цінність. Це ж і ваше майбутнє, і України». Вона каже: «Розберемся». Два дні пройшло: артобстріл. Вона готує їжу в себе на другому поверсі, хлопець сидить. Залетів уламок і зрізав їй пів голови. На очах у 10‐річного пацана. Я приїхав. Він труситься. Дивлюся по кімнаті, бачу, що в нього шеврони в кімнаті. Я знімаю шеврон і кажу: «Збираєш»? Далі починаю його відволікати. Кажу: «Скажеш своїм кентам ось начальник поліції тобі вручив особисто» "Тут (у Черкасах - ред.) я трохи розморожувався. Мабуть, два‐три місяці я адаптувався до того, що люди спокійно ходять" Текст ТУТ