❤️Уперше за багато років черкаський спортивний сегмент отримав настільки приємну сенсацію. Ну, а футбольний – так і взагалі вперше.Я гарно пам’ятаю 2018-й рік і чемпіонство «Черкаських Мавп». Тоді трохи працював у прес-службі клубу і міг по суті воочию спостерігати найбільший тріумф в історії черкаського баскетболу. Так, будьмо реалістами, наша ліга тоді перебувала за своїм рівнем десь нижче середнього. Якщо рівняти з праймовими і золотими часами кінця 00-х – початку 10-х. Але безвідносно до часу – це було неймовірне досягнення, яке нині, на жаль, має вигляд неповторного. І величезна подяка Кольченку (мій фаворит), Кобцю, Конєву, Шахіду (прости, Господи) Девісу та іншим за той великий та історичний сезон.Футбол завжди був на задвірках спортивного буття нашого обласного центру. Той самий труь «Дніпро» - команда рівня другої – максимум першої ліги. Пік тієї команди – програні стикові матчі за право грати у Вищій Лізі 2000-го року, про які я міг читати хіба в газетах. Тож об’єктивної оцінки дати не можу. По суті головне досягнення всього черкаського футболу до цього року на моїй пам’яті – це півфінал Кубку України для по суті псевдо-клубу «Славутич». Тоді команда гідно трималася, але програла «Шахтарю» із (страшно зараз навіть уявити) Тейшейрою, Бернардом, Едуардо, Тайсоном та іншими.Саме цей «Славутич» і подарував мені супер-емоції в 1\4 Кубку, коли перед «Шахтарем» пройшов «Ниву». Пам’ятаю, як купа людей тоді сиділа між трибунами, а потім вибігала на поле. Далі ми йшли із стадіону на Казбет, і, здавалося, всі Черкаси раділи, співали і волали тому успіху посеред міста.Ясно, з тих пір моє сприйняття і футболу, і спортивних успіхів загалом, спочатку просто пішло вниз, а у 2022-му – цей інтерес зовсім зник. Але скільки ж людей прийшло в Черкасах на «Шахтар»? І навіть я там був вперше за безліч років. І пробки були, і люди, очевидно, з інших міст, які шукали стадіон, теж були. І гра була – що головне. І емоції були.Загалом, я дуже ціную моменти, коли кошмарний контекст, в якому ми живемо, трохи відходить на другий план. Без цього сприйняття можна дуже легко поїхати дахом. І от, ЛНЗ – одні з тих, хто ці миттєвості дарував. Навіть умовному мені, який зараз з презирством ставиться до нашого національного футболу. Але так, такі моменти були.Дяка всій команді. Історично як-не-як.