35 років незалежності. І сьогодні ми особливо добре знаємо, чого вона варта. Бо незалежність — це можливість самим вирішувати, як нам жити, яким буде наш Миколаїв і в якій країні зростатимуть наші діти. За це право Україна платить надто високу ціну. Сьогодні я хочу подякувати нашим військовим. Тим, хто зараз на передовій, хто захищає небо, тримає позиції, вивозить поранених, рятує побратимів. Тим, хто щодня робить усе, щоб ми могли прокинутися у своєму місті й продовжувати жити. Ми схиляємо голови перед тими, хто загинув, захищаючи Україну, і перед цивільними, чиї життя забрала ця війна. За кожним із них — родина, близькі, друзі, нездійснені мрії та плани. Ми пам’ятаємо їх і будемо пам’ятати завжди. І так само чекаємо тих, хто досі в полоні. Їхні родини не втрачають надії. Не втрачаємо її і ми. Віримо, що кожен із них повернеться додому. Україна вистояла не тому, що нам було легко. А тому, що ми не погодилися віддати своє. І я вірю, що після цієї війни ми ще не раз будемо збиратися на День Незалежності у мирному Миколаєві. Будемо бачити повні вулиці, чути дитячий сміх і говорити про майбутнє, а не про обстріли. Ми дочекаємося цього дня. З Днем Незалежності, Україно! 🇺🇦

Бережімо тих, хто поруч. Пам’ятаймо тих, кого втратили. І підтримуймо тих, завдяки кому сьогодні маємо нашу незалежність.