Ми слабкі. Люди слабкі.

Нам легко робити шкідливі речі, які приносять незначну насолоду тут і зараз, але складно робити корисні, які принесуть значну насолоду, але десь потім.

Колись люди жили у світі дефіциту, тому мамонта треба було їсти одразу, інакше він зіпсується, чи прийдуть шакали, чи бо зна хто ще вилізе з-за кущів на запах мʼяса.

Ну а ми живемо у світі надлишкового достатку. Тому нам навпаки доводиться стримувати себе, щоб отримувати задоволення від життя.

Хіба нормально прокидатися без енергії? Бачити у відображенні дзеркала зомбі?

Ми слабкі. Не треба розраховувати на силу волі. Це міф. Треба вмикати голову, працювати від профілактики, завбачливо:

- організувати простір для навчання
- не носити в кишені печиво, якщо хочеш схуднути
- базуючись на знаннях нейрофізіології, прививати корисні рутинні звички
- видалити непотріб з телефона
- ускладнити доступ до спокус

Тощо.

Отримувати задоволення пропорційно докладеним зусиллям – набагато приємніше.

Пригадую рік, чи два тому, на цю тему була ціла хвиля відео: «Дофамінова залежність», «Детокс», «Режим монаха» і т.д. Тренд змінився і всі забули.

Проте, війна за увагу нікуди не поділась і перемагає той, хто (як заповідав Дон Хуан) самостійно нею керує.