У своїй книзі писав про лікування депресії визбируванням городу картоплі. Наче і жарт, але як і в кожному жарті – значна доля правди усе ж там є. Думаю, що справжнє духовне зростання відбувається не в монастирях, ретритах та церемоніях аяуаски – насправді воно ось тут, серед звичного повсякдення. Легко зберігати спокій і бути благісним десь в горах, коли краєвиди, пташки, думаєш про велике. Легко змінюватись, коли в життя приходять неконтрольовані сили у вигляді стимула, чи подарунка долі (зрештою, чим стимул не подарунок?).Інша справа – побачити Будду в колезі, клієнті, родичеві й навчитись чогось у них. Інша справа – сприйняти наявний стан речей, як найперший полігон для духовного зростання. Той самий фільм «Завжди говори так» – гарний приклад виходу зі сценарію, зростання над собою в звичних умовах. Спокій можна тренувати не в сидячій медитації, по суті, медитацією можна зробити все: спокій під капризи дитини, бадьорість духу під час війни, оптимізм та ентузіазм в провалах. Зберігати вдячність, коли інші нарікають. Не шукати собі приклад – ставати ним.Озирнутися довкола й побачити духовне зростання в закручуванні лампочки, яку давно слід було закрутити.