Чи живемо ми у матриці? Ну звісно ж живемо, при цьому - кожен у своїй. Заходите в коментарі куди завгодно і спостерігаєте, як одну й ту ж саму інформацію люди сприймають дуже по-різному. Так відбувається не тільки й не стільки через різний рівень знань, головною причиною є картина світу, у якій живе людина. Програмний код, у вигляді уявлень про світ, настільки потужний, що де б не опинилась людина, вона відтворює усе той же життєвий сценарій. Декорації різні, а наповнення одне й те ж. Звідси і фраза - від себе не втечеш. Матриця завжди з тобою. Хто вважає світ несправедливим, жорстоким місцем, а людей підступними - спеціально, проте несвідомо, поводитиме себе таким чином, щоб опинитися біля розбитого корита і вигукнути: "Я ж казав!". Сюди ж приклад про бідного, який виграє лотерею, але залишаючись в програмному коді бідності, спускає усе під нуль. Фільм "Матриця" гарно демонструє той феномен, що червона пігулка, окрім свободи, завдає величезну кількість болю, адже вона руйнує звичайні уявлення про світ. Вибір червоної пігулки являється актом волі, у якому людина приймає свідоме рішення діяти інакше, йти у невідоме, змінювати і змінюватись. Шлях змін завжди починається з дискомфорту, страху, болю. Цього не уникнути, а будь-яка спроба оминути неприємне - потуги програмного коду підштовхнути до знайомої пігулки синього кольору. Слід пам'ятати: "Спершу буде дуже погано, а далі дуже добре".