Зі святою неділею, дорогі друзі!

У кожного є те, про що він говорить Богові пошепки: «Господи, мені важко. Я більше не можу».

Ми чуємо в Євангелії: «Візьми хрест свій і йди за Мною». Але як непросто прийняти ці слова, коли болить саме тобі. Коли хворіє близька людина, коли війна забирає найдорожче, коли молишся, а відповіді поки не бачиш.

Христос не вимагає, щоб ми приховували сльози чи вдавали сильних. Він Сам знає людський біль. І кличе йти за Ним навіть тоді, коли сил вистачає лише на один маленький крок.

Зректися себе починається з дуже конкретного. Стримати слово, яким хочеться вдарити. Визнати свою неправоту. Попросити пробачення. Не дозволити пережитому злу керувати твоїми вчинками.

Нести свій хрест можна зі сльозами, з утомою, з проханням про допомогу. Нам потрібні люди, на чиє плече можна спертися. І ми самі можемо стати такою опорою для когось.

Сьогодні я прошу Бога про одне: щоб у всьому, що доводиться переживати, не втратити любові. Щоб біль не зробив мене байдужим до чужого болю.

Господи, дай сили на наступний крок. І допоможи помітити того, кому поруч зі мною ще важче.