Ігумен Саватій (Собко) | 11 лютого, Арешт Ісуса і суд СинедріонуМк. 14: 43 – 15: 1———Арешт Ісус...

11 лютого, Арешт Ісуса і суд СинедріонуМк. 14: 43 – 15: 1———Арешт Ісуса, про який ми читаємо сьогодні, описаний усіма чотирма євангелістами, і їхні розповіді доповнюють одна одну. Оповідь Марка починається з характерного для нього «і негайно», за допомогою якого він часто вводить новий сюжет. До ініціаторів арешту Ісуса Марко зараховує книжників, додаючи їх до первосвященників і старійшин.У репліці Юди у Марка з’являється додатковий елемент, слова «і ведіть обережно». Слова «ведіть обережно», вкладені Марком в уста Юди, можна зрозуміти так, що всю справу слід було здійснити без зайвого шуму, щоб народ, дізнавшись про арешт Ісуса, не став на Його захист. Навряд чи Юда, зважившись зрадити Вчителя, водночас дбав про Його безпеку. Важко погодитися і з думкою Орігена про те, що Юда зберігав щодо Ісуса «певне почуття поваги», адже якби цього почуття в нього не було, то він просто без лицемірного поцілунку видав би Його. Проте не можна виключати, що Юда хотів приховати факт вчиненої ним зради від Ісуса і учнів, привітати Вчителя і злитися з їхнім гуртом, щоб потім, при появі загону воїнів, зобразити здивування.З кого складався загін, що прийшов разом із Юдою? Марко і Матфей говорять про «велику юрбу з мечами і киями» від первосвященників, книжників і старійшин. У синоптиків, очевидно, йдеться насамперед не про воїнів язичників з римського легіону, а про юдеїв, яких озброїли чим довелося і відправили на завдання глибокої ночі.Заарештований Ісус, звертаючись до народу, говорить: «Немов на розбійника вийшли ви з мечами і киями взяти Мене, щодня Я сидів з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене». Потім Він додає: «Але нехай збудуться Писання». Посилання на «Писання» пояснює, як Ісус розумів усе, що відбувалося. Для Нього було важливим не тільки те, що Він виконує волю Отця, але й те, що Він сповнює передбачене у писаннях пророків.Неодноразово висловлювалося припущення, що юнак, описаний у Євангелії від Марка, це не хто інший, як сам євангеліст. Це цілком відповідає манері давніх авторів приховувати себе за анонімними персонажами. Побічно це підтверджується тим, що Марко, якого ототожнюють з автором другого Євангелія, був родом з Єрусалима, дім його матері після воскресіння Ісуса стане одним із місць, де християни регулярно збиратимуться для спільної молитви (Діян. 12:12). За іншими припущеннями, нагий юнак це Іоанн, або Яків, або Лазар. Якщо виходити з того, що з Ісусом у той момент було лише троє учнів, то припущення про Іоанна або Якова виглядають цілком правдоподібними.