Ігумен Саватій (Собко) | 4 ЛИСТОПАДА - Про несення хрестаІ до всіх сказав: якщо хто хоче йти за...

4 ЛИСТОПАДА - Про несення хрестаІ до всіх сказав: якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. Бо яка користь людині, якщо вона здобуде ввесь світ, а себе саму загубить чи пошкодить собі? Бо хто посоромиться Мене й Моїх слів, того посоромиться Син Людський, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів. Кажу вам істинно: є деякі з тих, що стоять тут, які не скуштують смерті, як побачать Царство Боже.(Лк. 9: 23–27)———У сьогоднішньому Євангелії Христос звертається не лише до учнів, а до всіх, хто хоче йти за Ним. Його слова не є закликом до героїзму, а до справжньої свободи. «Якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною» (Мф. 16:24; Мк. 8:34; Лк. 9:23). Це не наказ, а запрошення, запрошення до життя, яке проходить через хрест, щоб воскреснути разом із Ним.Що означає взяти свій хрест? Це не лише прийняти життєві труднощі чи випробування, але передусім прийняти Божу волю з довірою і любов’ю. Хрест є знаком послуху, покори і віри. Це готовність залишити гордість, самолюбство, страх і довіритись Богові навіть тоді, коли шлях веде через біль.Коли Христос говорив про хрест, Його слухачі добре розуміли, що це означає. У їхній уяві хрест був символом найганебнішої страти, долею злочинців і рабів. Ісус, знаючи, що саме така смерть очікує Його, говорить про неї як про шлях до слави. Він перевертає людське уявлення про страждання: те, що було символом ганьби, стає символом перемоги.Апостол Павло називає це спокусою хреста (Гал. 5:11). Для юдеїв хрест був каменем спотикання, для язичників безумством, а для християн силою Божою. Бо саме через хрест відкрилася дорога до спасіння.Історія хреста як символу Церкви бере свій початок у IV столітті, коли майбутній імператор Костянтин Великий побачив на небі сяючий знак хреста і напис: «Ним переможеш». Перемога, здобута під цим знаменням, стала перемогою Христової віри. Міланський едикт 313 року дав християнам свободу, і з того часу хрест, знак страждання, став знаком слави, символом оновленої імперії і перемоги життя над смертю.Згодом хрест почали зображати у храмах, виготовляти з дорогоцінних металів, прикрашати камінням. Він став не лише святинею, але й образом краси. Та водночас у цьому зовнішньому блиску легко забути про його справжній зміст. Адже первісний хрест не був прикрасою, а знаряддям муки. Дерев’яний, грубий, на якому розпинали живу людину, він був символом болю і відкинення. І саме цей хрест Христос зробив символом любові, жертовності й спасіння.Хрест і самозречення нерозривно пов’язані. Без відмови від себе неможливо йти за Христом. Це означає щодня долати в собі егоїзм, гордість, осуд, бажання жити лише для себе. Кожен, хто бере свій хрест, бере участь у Христовому подвигу любові.Нести хрест означає нести любов, навіть коли вона болить. Приймати шлях, який не завжди зрозумілий людям, але веде до світла. Іти за Христом не лише в славі, а й у Його стражданні, бо тільки через Голгофу проходить дорога до Воскресіння.Хрест не є тягарем, який нас нищить, а ключем, що відкриває двері до Царства Божого. Тому всякий, хто йде дорогою хреста, йде дорогою життя.