Ігумен Саватій (Собко) | 21 жовтня — Про неосудження ближньогоНе судіть — і не будете суджені; ...

21 жовтня — Про неосудження ближньогоНе судіть — і не будете суджені; не засуджуйте — і не будете засуджені; прощайте — і прощені будете; давайте — і дасться вам: мірою доброю, ущільненою, натисненою й переповненою відсиплють вам у ваш поділ. Бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється й вам. І сказав їм притчу: чи може сліпий вести сліпого? Чи не обидва впадуть у яму? Учень не буває вищим за свого учителя; але коли вдосконалиться, буде кожен, як учитель його.Чому ти дивишся на скалку в оці брата свого, а колоди у своєму не помічаєш? Як можеш сказати братові: «Дозволь, я вийму скалку з твого ока», — коли сам не бачиш колоди у власному? Лицеміре! Спершу вийми колоду зі свого ока, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. Бо немає доброго дерева, яке приносило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке приносило б плід добрий. Кожне дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з тернини, і не зривають винограду з будяків. Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина зі злого — зле; бо від переповненого серця говорять уста її.Євангеліє від Луки 6:37–45Цей уривок з Євангелія нагадує кожному з нас про одну з найважливіших чеснот — утримання від осудження ближнього. Адже часто людина, не помічаючи власних недоліків, швидко осуджує іншого, наче забуваючи, що Бог дивиться не на зовнішність, а на серце.Господь навчає: той, хто судить інших, сам накликає суд на себе. Якою мірою ми міряємо, такою ж буде відміряно і нам. Цей духовний закон діє завжди — у словах, думках, вчинках. Коли людина засуджує, вона закриває своє серце для милосердя. А коли прощає — уподібнюється до Самого Бога, Який милостивий до всіх.Слова про «міру добру, ущільнену й переповнену» показують, як щедро Господь винагороджує людину, яка не тримає зла, не рахує образ, не шукає вини в інших. Милосердя, дане від чистого серця, завжди повертається сторицею.Притча про «сліпого, що веде сліпого» нагадує нам: не можна повчати інших, коли сам перебуваєш у темряві гріха або гордині. Лише очищене серце може стати світлом для ближнього. Так само, як добрий плід може народитися тільки з доброго дерева, — добрі вчинки можуть походити лише з доброго серця.Ісус не закликає закривати очі на зло, але вчить не ставати суддею над іншими. Суд належить Богові. Наш обов’язок — бачити у людині не грішника, а того, кого Бог любить і кому бажає спасіння. Бо кожен має власну боротьбу, власні рани, яких інші не бачать.Відмова від осуду не означає байдужість — це шлях до чистоти серця. Коли ми перестаємо засуджувати, в нас народжується співчуття, лагідність, любов. Ми починаємо бачити ближнього не крізь призму гріха, а крізь світло Божої благодаті.Христос нагадує: серце — це джерело всіх наших слів і вчинків. І якщо воно наповнене добром, то й наші вуста промовлятимуть добро. Але якщо в ньому осуд, заздрість чи злоба, то саме це і стане плодом нашого життя.Не суди — і серце твоє знайде мир. Прощай — і Бог наповнить тебе світлом. Говори добро — і воно повернеться до тебе сторицею.Хто навчився не осуджувати, той навчився любити.Господи Ісусе Христе, навчи нас не судити ближніх, не шукати в них недоліків, а бачити добро, яке Ти вклав у кожну людину. Дай серце лагідне, чисте й милосердне, щоб прощати так, як Ти прощаєш.