«Я зійшов від Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Отця» (Ін. 16: 28), – говорить Господь наш Ісус Христос Своїм учням. Після Свого воскресіння Христос належав вже не стільки землі, скільки Небу, адже подвиг земного служіння Сина Божого завершився, Він зробив те, що Його Отець доручив Йому зробити, і тепер Йому належало увійти у славу Свою, яку Він мав, «коли ще не було світу» (Ін. 17: 5). Євангельська подія, яку ми сьогодні згадуємо, позначає завершення земного служіння Спасителя. Водночас Вознесіння Христове є сполучною ланкою між Його воскресінням з мертвих та П’ятидесятницею – сходженням на учнів і апостолів Духа Святого і народженням новозавітної Церкви. Тому Вознесіння Господнє водночас стає початком нового, іншого життя – з Богом. Вознесіння Христа на небо з тілом означає, що разом з Собою Христос забирає нас усіх, адже Син Божий прийняв на Себе природу всіх людей. Ісус Христос відкрив нам шлях до неба, прихилив до нас небеса, і тепер лише від нас залежить: чи приймемо ми цей дар, чи докладемо зусиль, щоби від тимчасового піднятися до вічного, від земного – до небесного.Кондак свята Вознесіння проголошує: «Сповнивши наше спасіння і з’єднавши земних з небесними, вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, не розлучаючись, але невідступно перебуваючи і взиваючи до тих, що люблять Тебе: «Я з вами і ніхто проти вас». Спаситель, Який з нами по всі дні до кінця віку, за даною Ним обітницею – завжди з кожним із нас. Йому слава навіки! #Церква_з_тобою