Ігумен Саватій (Собко) | Сьогодні Свята Церква пропонує нашій увазі євангельське читання про зц...

Сьогодні Свята Церква пропонує нашій увазі євангельське читання про зцілення сліпонародженого.На самому початку цієї події учні запитують Ісуса Христа: «Учителю, хто згрішив – він чи його батьки, що народився сліпим?» І відповідь Спасителя була несподіваною: «Ані він не згрішив, ані батьки його, але це сталося для того, щоб на ньому явилися діла Божі».Здається, важко прийняти це. Невже Божа слава в тому, що людина прожила сліпою стільки років, знедолена, відкинута, у темряві? Чи не могли б люди прославити Бога, побачивши щасливу, здорову, благословенну долю? Невже лише страждання є умовою дива?Але ми з вами знаємо відповідь. Людство не схильне дякувати за здоров’я, поки не втратить його. Не вміє бачити дар у звичних речах – у світлі, свободі, диханні. Те, що є природним, сприймається як належне. І тому часто лише через біль відкриваються очі душі.Сліпонароджений не просто отримав фізичний зір – він зустрів Бога. І це головне чудо. Не факт зцілення, а факт зустрічі. Бо він повірив, визнав Ісуса Месією, тоді як ті, що мали очі, – не повірили. Його темрява виявилася кращою за їхнє світло, бо привела до віри.Так і в нашому житті. Горем, втратою, стражданням Бог часто стукає у зачинені двері серця. Один проповідник каже: «Милостивий Бог не залишить тебе, поки не скрушить серце твоє, або кісток твоїх». Але це не покарання, а спасіння. Бо краще бути зламаним, але живим у вічності, ніж успішним і мертвим у душі.Господь дарує благополуччя, радість, світло. Але коли ми в цьому не бачимо Його – Він може дозволити нам побачити Його в сльозах. Бо Він не хоче, щоб ми загинули у своєму спокої.Зцілення сліпонародженого – це про кожного з нас. Бо ми теж часто живемо в темряві. І лише зустріч з Христом відкриває справжнє світло.