Ігумен Саватій (Собко) | Другу неділю Великого посту Церква присвячує пам'яті святителя Григорі...

Другу неділю Великого посту Церква присвячує пам'яті святителя Григорія Палами, покровителя християнських мовчальників та молитовників. Вони намагалися зберігати тишу в серці, ховаючись у далеких обителях на горі Афон, відрізані від світу морем і скелями. Чому ж цього святого, покровителя мовчальників, ми прославляємо сьогодні у дні Великого посту? Тому що саме в цей час нам важливо нагадати собі про значення мовчання та безмовності.Наше життя завжди проходить в нескінченному шумі та метушні. Людина, яка особливо живе в місті, постійно чує шум: гудять автомобілі, йдуть натовпи, зараз ми ще до всього чуємо, як ревуть сирени. Лікарі кажуть, що це навіть руйнує здоров'я людей. Це розсіює наше душевне зосередження, ми вже відвикли з вами від тиші. Вся ця суєта, що пожирає наше життя, не дає людині звернутися до себе, згадати найголовніше, прийти до тями. І це все триває до останнього нашого подиху.Як може прийти Божественна благодать до людини, як може вона її осінити, коли вона оглушена, коли вона сліпа і в своєму бігу не усвідомлює, куди і навіщо вона біжить, і нажаль не чує голосу Божого.Голос Божий завжди звучить у тиші. Якщо ми хочемо почути його, для цього нам Церква дає правило: кілька хвилин прочитати молитви, прийти до тями і подумати, який був мій минулий день? Яким буде мій наступний день? Навіщо все це? Це важливо… Хто хоче дізнатися про волю Божу, той повинен шукати тиші.Шукати тиші, тому що наші думки та почуття розбігаються, не підкоряються нам, ми живемо завжди у неуважності. Але справжнє духовне життя людини відбувається лише у зібраності. Потрібно зібрати свої думки і почуття в тихе вогнище в глибині серця, щоб там настало мовчання, в якому Бог вимовляє Своє Слово. Якщо ми не примушуватимемо себе до мовчання, якщо ми залишимося підвладні життєвому шуму, безкінечному бігу, то в нас все життя пройде на поверхні, без глибини, без духовності, і найголовніше без справжньої зустрічі з Господом.Ось для чого нам слід згадати про мовчальників, таких багато було і серед печерських святих, яких сьогодні згадує церква, ось чому Церква закликає нас боротися з марнослів'ям, боротися з балаканею, з вживанням дару мови на зло собі. “Поклади, Господи, зберігання уст моїх”,— каже нам Святе Письмо. Ось про це ми молимося, ми просимо Господа, а Він чекає від нас, щоб і ми взяли участь, щоб захотіли цього, щоб ми отримали дар Божий – мовчання у тиші молитов і Його благословення.