Уявіть, якщо б Пітера Паркера вкусив отакий павучок-сіконосець. Так, це я у Вікіпедії прочитав, я їх називав часікі, бо я малорос. Годиннички якось дивно звучить. Хоча часікі теж, короче не про це. От кусає Пітера такий павучок. Він стає людина-павук-сіконосець. Лапки не дуже сильні, костюм сіренький, павутинка прозора і тоненька. Мері Джейн каже, краще б тебе вкусив айтішник. Гобліна не може зупинити, тут навіть звичайний шершень стає проблемою. Голівуд не береться знімати. Пітера знаходить арт-хаусний продюсер з Нідерландів і знімає трьох годинний фільм діалогів Пітера і мухи. Муху грає Макс Міккельсен. В кінці фільму Пітера намотують на віник і викидають. Це є своєрідна метафора, бо на вінику логотип Марвел.Про Пітера забувають аж до «Месники 16: Повстання космічного пилу», де еко-фашисти вирішують помститися корпораціям і насилають на землю космічну бурю з бруду, який викинули в космос люди. Іронія та трагедія. Всі месники втрачають сили і тільки Пітер, який звик жити в куточках пилу та бруду виживає і за допомогою Каменю Часу вертає все назад. Чому камінь часу? Бо часікі. В сцені після титрів Пітера знову намотують на віник і він зникає.