Колись я працював тату-майстром в Штатах, по Work&Travel. Це було трохи ризиковано, бо робота мала одну, скажімо так, расистську особливість.Та і малювати я не вмію, але бідність надихає. Це були тимчасові тату спеціальними фарбами. Коли мій бос пояснював мені як працювати з кольорами, він сказав: «Дивись, білим людям малюй які хочеш кольори, все буде ок. А якшо людина з темною шкірою, то треба спочатку білою фарбою нанести фон малюнку, а вже згори кольорові. Інакше не буде видно колір, темнувато». Я перепитав: «Тобто якщо до мене підходить темношкіра людина, я маю спочатку розфарбувати її в білий?» Він подивився на мене уважно і каже: «Ти все правильно зрозумів». Моя англійська була не дуже, тому я вже передчував пригоди, як я буду ламаною англійською пояснювати афроамериканцеві «окей, пікчер із гуд, бат йор скін із ту дарк…»І ось я сам працюю вже пару днів в аквапарку, до мене підходить велика родина: тато і троє дітей, всі афроамериканці. Найменший малий каже: «Хочу тату дракона на руку». В нього рука худенька, а це мій найбільший малюнок. Кажу, може шось поменше, він каже ноу. А батько в нього такий, що ми з усіма дітьми стоїмо в тіньку. Я кажу: «ну добре». Наношу мовчки білу фарбу, думаю краще зайвий раз не акцентувати увагу. Малюнки робились через трафаретку (тому і моїх навичок вистачало). Мав вийти білий дракон на руці, якого я замалюю, але через те, що рука дуже мала, воно все поплило, я знімаю трафарет і у хлопця просто біла рука. Від плеча до ліктя. І він питає: «Це вже все?» А я кажу: «Так, ти вже однією рукою в хорошому університеті». Добре, я так не сказав, просто витер йому білу фарбу і кажу: «Давай так, поки дракона не можу зробити, але через 11 років я знову буду в Америці, виступати зі стендапом, збирати кошти на Сили Оборони. А ця історія допоможе привернути увагу людей, тож дякую хлопче, гад блес Америка».Квитки в закріпленому пості. Або в попередньому пості. Та тут усюди ці лінки.