Людина не повинна покладатися на себеНа цій сторінці Єремія, повторюючи багато мотивів, присутніх у різних книгах Старого Завіту, пропонує тему «двох шляхів»: один проходить той, хто покладається на себе і на свої сили, і він приречений на невдачу, а інший – той, хто покладається на Господа і процвітає, як дерево, коріння якого простягається вздовж річки. Пророк уже звинувачував Ізраїль у тому, що він, переконаний, що знайде там підтримку та захист, покинув Господа і побіг до Єгипту та Ассирії. Достаток вод Нілу та Євфрату, який спонукав Ізраїль бігти до цих двох великих держав, виявляється гіркою ілюзією: «Проклят той, хто уповає на людину... Він, мов та билина у степу... живе на сухих місцях у пустині, на землі солоній та безлюдній». Цим образом пророк попереджає, що марно покладатися на людську силу. Цей урок варто пам'ятати і в наші дні. Тільки Господь може захистити цей маленький народ і дати йому можливість рости вільним від жадібності могутніх. Тому пророк проголошує: «Щасливий чоловік, який на Господа вповає і чия надія в Господі». Єремія продовжує, повторюючи настанови першого Псалма, що він «як дерево, посаджене над водою, що до потоку простягає своє коріння». Пророк хоче, щоб його слухачі зрозуміли, наскільки важливо перебувати в Господі і залишатися вірними Його завіту. Єремія завершує образ серцем, місцем, яке вказує на глибину почуттів і місцем, де зріє рішення назавжди пов'язати себе з Богом.Слово Боже кожен день