Різанина - Валентин Поспєлов. У вас бувало таке, що ви зустрічаєте людину і зачаровуєтесь, від того наскільки ваші думки та відчуття співпадають? А уявіть тепер собі, що ця людина пише книжки! Отакий фантастичний метч склався в мене, і кожна книга автора щє більше в цьому мене переконує. Різанина це не "нова книга" і не продовження "Трилогії північних міст" а навпаки ... Я би не сказала що це пріквел, але читаючи рядки цього твору я вловила думки, настрій та ідеї з яких народився Сток 🥹 А усвідомлюючи що автор написав це у свої 18 років я захоплююся ним щє більше! Чого чекати від Різанини? Ну, я завжди раджу нічого не чекати від книги, тоді в неї є всі шанси тебе вразити 🤭 Але точно можу пообіцяти що тут є похмура атмосфера, філософія та політика - куди ж без них )Деякими рядками я ловила відчуття жахастиків 90х бо тут трохи є вайби від "Дітей кукурудзи" або "Техаської резні бензопилою" 😅 Звісно, тут також багато рефлексії та безкінечна самотність, яка відлунює від сторінок та торкається душі. Разом з головним героєм я відчувала його приреченість, злість, байдужість, бунтарство, страх, покору, зневіру та відчай ... Ви ж знаєте, що найбільше за все я люблю тексти які торкаються душі та питань які мене саму непокоять. Серед усього всього, тут є питання глобальних корпорації, перерозподілу ресурсів, політичного впливу та можливих сценаріїв розвитку нашої спільноти. Не хотілося б мені щоб ми пішли тим шляхом який описує Валентин ... Мені завжди цікаво читати антиутопії щоб бачити як той чи інший автор бачить можливий розвиток людської цивілізації. Так, можливо, твір трохи з юнацьким максималізмом, але у кого з нас його не було в наші молоді роки )А щє хотіла сказати, що передмова до книги настільки смілива і неймовірна що я просто в шоці. Особисто для мене - це найкращє з того що я читала 🫂

Читати чи ні - ваш особистий вибір, але якщо ви любите філософські антиутопії з політичним фльором то це цілковите "ДА"!#відгукСалоная