Мудрість дня 😅

У мене хронічна тривожність. Я постійно переживаю — особливо за результати роботи. Одна з причин — синдром самозванця. Він у мені сидить давно і вперто не хоче виїжджати.- А раптом не вийде?- А чи я достатньо хороша?- А якщо щось піде не так? З одного боку — ця тривожність реально заважає. Я постійно прокручую робочі сценарії в голові, можу переживати щось годинами. А з іншого — саме вона часто стає моїм двигуном.- Іра, де ти береш мотивацію писати в LinkedIn?(Тривожність. Я хочу мати сильний бренд, щоб не довелось шукати роботу, коли щось піде не так) - Іра, звідки сили постійно вчитись?(Тривожність. Бо боюсь випасти з контексту і втратити професійну актуальність)Іра, як ти показуєш такі стабільні результати?(Ви вже здогадались. Бо я не можу дозволити собі “програти”) Так, ця штука мені часто заважає. Але й допомагає розвиватись, вести соціальні мережі, будувати бренд, не зупиняти свій розвиток, тощо. Навіть вчити мови. Висновок: треба просто навчитись з нею жити. Магне-Б6 вдень, вино ввечері 😆

Бо якщо чесно — втратити тривожність якось тривожно🤪