Байкове кладовище неначе віддзеркалює справжній стан соціальної архітектури України.З солідним історичним корінням, локація одразу демонструє свою ключову особливість — поховання розкидані хаотично за незрозумілим принципом, хто, де, як і чому був похований. Серед цього хаосу зустрічаються майже витвори мистецтва, ретельно приховані в минулому часі і глибинах кладовища.Серед могил зустрічаються зовсім прадавні — але дізнатися про це можливо тільки за майже випадковими ознаками, бо всі індикатори, що ти стоїш на могилі вже роками заростали бурʼяном, з яким ніхто і не починав боротися.Це унікальний феномен — центральна алея, де роками крізь могили та склепи проростають дерева та дика трава, демонструючи відсутність жодного інтересу з боку комунальників чи інших зацікавлених добродіїв. Я усвідомлюю, що ринкова ціна місць на цій ділянці перевищує всі уяви, і саме цей контраст робить його унікальним.Нагадує фундаментальну рису реалізації ідеї про Україну — видатні вводні данні, бекграунд та форматність, але распіздяйство організації на місцях та принципова безучасть на системному рівні.