«Моя мама як дитина»У дорослому віці діти, у яких в родині була парентифікація тобто простими словами «були мамою для своєї мами» часто не можуть сприймати батьків як дорослих. Адже вони з дитинства звикли брати за них відповідальність , розуміючи що не можуть розраховувати навіть на взаємність , не кажучи вже про правильний розподіл ролей у родині.Такі діти з дитинства були надто дорослими, розумними не по роках, але водночас дуже вразливими. Тому що у них не було тієї надійної батьківської фігури, яка могла б захистити, подбати та допомогти. Виростаючи вони нерідко шукають таку фігуру в інших людях - партнерах, начальниках, друзях тощо. Але, не у своїх батьках.Мама завжди буде сприйматися як ще одна дитина, за яку треба взяти відповідальність, яку хоч і важко витримувати, проте від неї не можна відмовитися. Адже разом з підміною ролей та навʼязуванням відповідальності, таким дітям навʼязують і почуття провини, через яке вони змушені витримувати цей тягар батьківської незрілості.У терапії таким людям довго доводиться працювати з цим відчуттям сорому та провини аби нарешті дозволити собі жити, взявши відповідальність лише за те і за тих, за кого дійсно повинні її брати, відмовившись від навʼязаного почуття обов’язку перед батьками за те,з чим вони повинні справлятися самостійно.#психологія