«Не сотвори собі кумира» — написано в Біблії.І от, читаючи майже кожен коментар під останніми постами, я все частіше думаю саме про цю фразу.Бо як це працює? Ми дивимось на людину, канал, спільноту. Бачимо якісь вчинки, тексти, позиції. І поступово самі складаємо собі образ.Причому майже завжди трохи кращий, трохи цілісніший, трохи зручніший для себе. Бо всі ми в тій чи іншій мірі хочемо бачити інших у їхній «кращій версії».Але, люди, так не працює. Сьогодні ти спокійний. Завтра заєбаний. Післязавтра злий. Потім тебе бомбить від якоїсь соціальної теми. Десь ти влучив. Десь сказав хуйово. Десь змінив думку. Десь взагалі не співпав із тим образом, який хтось собі про тебе намалював.І от тоді починається: «Як ви могли?», «Навіщо зараз?», «Це не схоже на вас»,«Я від вас такого не очікував».А все дуже просто, маладиє-красівиє.У нас є канал, де ми висловлюємо свою думку. І вона не завжди буде збігатися з думкою більшості. Більше того — вона не завжди збігається навіть всередині нашої команди. Ми можемо сперечатись між собою, не погоджуватись, дивитись на одну ситуацію по різному. І при цьому в цілому дивитися в один бік по цінностях, життєвих принципах і тому, що для нас важливо.Тому мораль проста.Не створюйте собі кумирів. Бо потім боляче не від того, що людина «виявилась не такою». А від того, що вона просто не співпала з образом, який ви самі собі намалювали.А ми й далі будемо ставити незручні питання кому завгодно. Хоч волонтеру.Хоч генералу. Хоч президенту галактики.Бо свобода — це не коли всі мовчать правильно. Свобода — це коли можна питати.Навіть незручно🫡Саппорт | Мерч | Донат