Україна — в епіцентрі війни майбутнього. Але Європа до неї не готоваКомандувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді («Мадяр») під час нещодавнього виступу на симпозіумі LANDEURO 2025 у Вісбадені окреслив три ключові виклики, з якими Україна стикається щодня на фронті і які вже завтра можуть стати проблемами всієї Європи та світу.1. Перевага живої сили РФ«Путін направляє на війну більше піхоти, ніж ми можемо щомісяця знищити», – констатує Мадяр. Це не лише цифри – це стратегія: росія використовує принципову недемократичність своєї системи для нескінченного «мобілізаційного пресу». Україна ж обмежена власним людським ресурсом: «усі, хто хотів воювати, вже воюють». Це означає, що ставка має робитися на технології, мобільність та якість рішень.2. Дрони-терористи – «Шахеди»«Путін знайшов дешеву й ефективну зброю для залякування цивільного населення та руйнування інфраструктури». Ці «дрони-бюджетники» стали головним символом постмодерної війни – і водночас викликом, до якого НАТО, схоже, не має готових відповідей. Мадяр прямо говорить: «Я не знаю, яка з країн-членів НАТО здатна захистити якесь своє місто, якщо на нього тиждень поспіль летітимуть по 200–300 дронів».3. Дефіцит мобілізаційного ресурсуПитання не лише у кількості – а в якості мотивації. Українські дрони керуються людьми, що «просто прийшли на війну» – айтішниками, тренерами, юристами. Вони створюють нову армію, засновану на відповідальності, інноваціях і довірі. Але їх менше, ніж потрібно. І тому будь-яке зволікання партнерів – це відкладена катастрофа.Мадяр не просто озвучив виклики та застрахав наших партнерів. Він пропонує своє бачення та необхідні кроки.По-перше, Україна вже працює над створення «кілзони» – 20 км мертвого простору для ворожої армії.По-друге, Україна будує «повітряну стіну», здатну зупиняти дрони на підльоті.По-третє, ми вже активно тестуємо наземні роботизовані комплекси, що можуть частково замінити піхоту.І це не відірваний від реалій футуризм. Це вже реальність. Українська реальність.І найголовніше: Україна вже сьогодні пише нову доктрину безпеки, яка згодом ляже в основу нових систем захисту НАТО. Але щоб цей досвід був не лише трагічним, а й трансформативним — його потрібно почути, вивчити і впровадити.Бо в майбутньому питання «Чому ви не були готові?» вже не буде риторичним.