Жанна д’Арк – історична постать, життя якої постійно надихає письменників, драматургів і сценаристів. Суть історії: вона чує божественні голоси і вірить у своє призначення – передати людям волю Бога. Уявіть двогодинне представлення, де Жанна показана як жінка, яка повністю довіряє голосам і переконана, що її призначення – допомогти людям та запалити віру в їхніх серцях. Така Жанна справляла б враження надміру впевненої і зверхньої. У ній не було б нічого людського. А тепер уявіть ту саму жінку, яка пройшла через багато випробувань і настільки відчайдушно прагнула любові людей, що мусила повірити в голоси, щоб люди йшли за нею й боготворили її. Ця потреба настільки сильна, що вона готова на страшну смерть на вогнищі, лише щоб реалізувати сценічне завдання «змусити вас (всіх і кожного) любити мене». Вона може сумніватися у голосах, але не може перестати в них вірити, бо якщо вона не обрана Богом, у людей немає причин її любити. Ось це справді драматично!Якщо ви граєте, використовуючи сценічне завдання, ви створюєте відносини.Сценічна задача є в кожній сцені – винятків немає!Іноді режисер може давати вказівки: «Твій персонаж просто думає вголос, йому нічого не потрібно від інших» або «Твій персонаж – самодостатній, йому ніхто не потрібен». Ваша задача – перетворити ці вказівки на сценічне завдання. Інакше гра буде плоскою й нудною.Навіть коли режисер тисне, не губіться. Вам не потрібно сперечатися з ним, просто визначте для себе свою сценічну задачу – це піде на користь грі, і режисер теж залишиться задоволений.У фільмі «Космічні ковбої» Клінт Іствуд був режисером і виконавцем головної ролі. Я працювала з Лореном Діном, який грав молодого астронавта, і його сверхзадачею було довести, що він краще підготовлений до космічної місії, ніж старші астронавти (включно з Іствудом). У сцені Дін повинен сісти за тренажер, змагаючись з Іствудом. Я порадила Діну, тримаючи в голові сценічне завдання «зробити так, щоб ти програв, а я переміг», перед зйомкою потренуватися на тренажері, щоб відчути себе експертом. Коли він знайомився з кнопками та важелями, підійшов Іствуд і сказав, що не потрібно готуватися. Проте сам Іствуд заздалегідь тренувався, щоб виглядати майстерно. В результаті він виглядав краще як на екрані, так і в реальності.Робота зі сценічною задачею у сценах із трьома та більше учасниками потребує особливого підходуЯкщо в сцені більше двох людей, не можна хотіти чогось від кожного і вимагати відповіді – заплутаєте себе і глядачів. Зазвичай у сцені є один важливий для вас персонаж, заради якого ви робите всі дії. Інші персонажі стають вашими невільними союзниками. Так і в житті – у групі є один важливий, від якого ви щось хочете, а інші допомагають вам.Приклади з життя:• Випадковий союзник. На вечірці завжди є гарна людина чи знаменитий продюсер. Можливо, ви навіть не заговорите з нею, але робите все, щоб її помітили.• Випадковий союзник. Двоє людей на побаченні з іншими. Важлива для вас людина – подруга вашого друга. Сценічна задача: «зробити так, щоб ти мене захотіла». Інші стають невільними союзниками.• Свідомий союзник. Ви жулик. Важлива людина – ваша потенційна жертва, яку треба обдурити. Сценічна задача: «змусити тебе довіряти мені», щоб виграти гроші. Можливий помічник («підсадна качка») допомагає завоювати довіру.Цілі – це ключові інструменти!Всі інструменти служать для того, щоб зробити ваші цілі більш реальними. Спочатку визначте надзавдання та сценічну задачу, а потім працюйте з іншими творчими інструментами.Не намагайтеся спершу робити внутрішню роботу, а потім накладати цілі – тоді сценічне завдання не зможе рухати сцену.Коли сформулювали ефективне сценічну задачу, інші творчі рішення встають на свої місця природно.