На мій погляд, вигадане випадковими людьми, словосполучення та штучно принесено в судову практику - суд сам знає Закон, свідчить про прямо протилежне - суд не знає Закон, а до того, ще й не розуміє своє призначення. Саме сволосполучення було введено на рівні Великої палати у справах, коли прокурори та дуже зацікавлені особи обрали неправильний чи неефективний спосіб захисту, останній теж відсутній був у законодавстві України та введено випадковими людьми. Це знадобилось аби задовільнити позовні вимоги, яких на момент подачі позову не існувало і просто їх потрібно було вигадувати самому суду, як і з ефективним способом захисту, аби у найбільш безнадійній ситуації задовільнити позов або відмовляти в його задоволенні, за бажанням замовника рішення. Абсурдність цих позицій, з одного боку, підтверджується скасуванням рішень, де суд зазначив, що сам знає Закон, а інший суд встановлює, що суд Закон не знає. І от кому з цих судів довіряти, не зрозуміло. А з іншого боку, фактично перетворює суд з безстороннього арбітра на активного учасника на боці одній зі сторін. От і результат повного знищення правової визначеності, а за нею і довіри до суду, що створено було іноземцями та їх міньйонами в Україні.

🙏

Буду вдячний за ⚡️ зарядження каналу💙💛 @rkravetsUA