Пашник С. Д. Покрова. 1 жовтня
https://svit.in.ua/pra/10p1.htm
Після запровадження чужовір'я на Русі ієреї грецької ортодоксії прагнули витіснити споконвічні свята та обряди нашого народу, оголошуючи їх поганськими. Натомість силоміць нав'язувалися звичаї та духовні уявлення чужої для русинів-українців візантійської та біблійної культури.
Зрозумівши, що викоренити в русинів-українців їхні прадавні свята складно, христосівці почали пристосовувати їх до власної релігійної системи, замінюючи слов'янські духовні образи біблійними. Внаслідок цього сучасним дослідникам буває непросто виокремити з етнографічних джерел первинну світоглядну основу наших Предків.
Разом із цим підмінювалося природне прагнення людини жити за законами рідної моралі, пригнічувалися патріотичні почуття та послаблювалося усвідомлення власної духовної й родової самобутності. Не оминула ця доля й шановане українськими козаками свято Покрови.
Чужа Покрова
Напередодні свята Покрови Пресвятої Богородиці в церковній та популярній літературі часто наводиться уривок із "Повісті временних літ". Авторство цього твору традиційно пов'язують з Нестором Літописцем, чорноризцем Києво-Печерського монастиря. Для нас важливо звернути увагу на сам зміст літописної оповіді та до якого божевілля доведена свідомість нашого народу, щоб він вважав цю подію за велике свято:
"6374 (866) Рушив Аскольд і Дір на греків... А цесар Михайло був тоді у поході на агарян. І коли дійшов він до Чорної ріки, єпарх Орифа послав йому вість, що Русь іде на Цесароград. І вернувся цесар. А ці, [руси], в середину Суда увійшовши, вчинили убивство багатьох християн і Цесароград двомастами кораблями оточили. Цесар же ледве в город увійшов, і з патріархом Фотієм у церкві Святої Богородиці, що є у Влахернах, всю ніч молитву творили, а тоді, божественну ризу Святої Богородиці зі співами винісши, у море вмочили [її] полу. Була тиша і море заспокоїлось. [А тут] одразу знялася буря з вітром, і знову встали великі хвилі, і кораблі безбожної Русі розметало, і до берега пригнало, і побило їх [так], що мало їх вибавилося з такої біди і до себе повернулося". [6, 13].
Перед нами типовий приклад того, як історична подія в пізнішій релігійній традиції могла набувати чудесного пояснення. Важливо, однак, розрізняти історичну подію та її пізнішу церковну інтерпретацію.
Михайло Грушевський у праці "Історія України-Руси" зазначає, що патріарх Фотій, який був безпосереднім свідком нападу русів на Царгород, не згадує про подібне чудо. Розповіді про чудесну допомогу Богородиці та її ризу з'являються у пізніших хроніках X століття. [див. 3, 403].
Лев Силенко у "Мага Вірі" також розглядає церковну традицію Покрови як приклад перебріхування давнішої історії на користь візантійського христосівства: "Візантійський патріарх проголосив і канонізував "Свято Похвали Богородиці", яка "помогла візантійцям затопити скитів у Босфорі". У п'яту суботу великого посту греки з акафістом хвалять "Покрову" за таке "покровительство". Ми (після хрещення Русі) стали людьми грецької віри. І це грецьке антиукраїнське свято (свято проклинання українців) відзначаємо, бачачи в рідній церкві рідні святощі." [8, 872-873].
Для русинів-українців виникає закономірне питання: чи може бути духовним святом нашого народу подія, в якій поразка руського війська та загибель його воїнів пояснюється як прояв божественного заступництва за противників Русі?
Легенда про Андрія Юродивого
Інша церковна легенда, пов'язана з Покровою, розповідає про святого Андрія Юродивого. (Юродивий – це людина, яка добровільно в ім'я Ісуса Христоса вдає з себе недоумкуватого). Саме з ним церковна традиція пов'язує видіння Богородиці.