Останній розділ Тедді присвячує справедливому миру. Звісно, що тут велике місце присвячено критиці псевдопацифізму тих кому сам факт миру є ціннішим вирішення причин та наслідків конфлікту. В кінці одним з абзаців було підсумування критики розброєння, яке відбувалось на протязі усієї книги, тим, що за час його каденції розбудований флот не мав потреби ні разу вступати в бій. Сам факт існування сильного і тренованого флоту створив миротворчий ефект. Як раз Рузвельт ініціював навколосвітнє турне американського флоту, як демонстрації нових можливостей ВМС. В першу чергу на внутрішню аудиторію.Також Тедді отримав нобелівку миру за Портсмунський мирний договір між Російською та Японською імперіями. І він це також згадує, описуючи ситуацію коли обидві сторони не могли досягнути перелому та мали вимоги, які інша сторона не могла ні прийняти, ні виконати. Він тут говорить про те, що без сильного флоту миротворчі зусилля США не мали б такої ваги. І він от роздумує про те, що домігся справедливого компромісного миру, але в той же час він згадує про те, що суспільства обох імперій сприйняли цей мир з великим негативом і цілком розуміє це. Тут у мене є заувага. Опустимо усе те, що ця війна також відбувалась на території безсубєктного Китаю який до уваги навіть не береться, чи то, що Тедді, як вестерн мислить категоріями великих цивілізаційних держав і збереження "їх лиць" та "добрих" відносин з ними, усе цілком відповідає тогочасному загальному світосприйняттю в цій частині світу.Скоріше питання до того, що Тедді вважає умовна справедливий мир хорошим антидотом майбутньому продовженню конфлікту, але в той же час є змінна, і він щодо неї цілком свідомий, як реакція суспільства тих держав які підписують мир. Цей мир може сто раз бути найсправедливішою річчю на Землі, але якщо уряд/влада/відповідальні за підписання миру не можуть донести до громадкості доцільність і виправданість таких дій і такого договору - то це пряма дорога до нової війни. З Японією це цілком ілюстративно у тому яким мілітарним (в поганому сенсі слова) суспільство стало у наступні роки, хоч це далеко не єдиний фактор який до цього вів. Чи обов'язок третьої сторони, яка виступає медіатором/миротворцем доносити до суспільств держав-учасниць війни суть умовного справедливого миру? Та ні, це в першу чергу внутрішні справи і за них відповідає уряд держави. Але якщо є можливість сприяти цьому не порушуючи суверенітет іншої держави - мені це здається не меншим миротворчим актом ніж саме сприяння до мирного договору #думи