Значить ходила сьогодні на зустріч бізнесу та медіа, яку зробив Donbas Media Forum. Дуже сподобалося, так що аж покричала, але загалом я вже сама прийняла свою надмірну емоційність, тепер черга оточуючих. Але загалом це завжди трохи сумна історія, бо ми багато говоримо про цінності та партнерства, але менше не говоримо про гроші та комерційні розміщення (партнерські, нативні, рекламні — не суть) Цінності, до речі, часом дуже дорого коштують медіа. Оця історія про те, що нативка та спецпроєкти помруть, живе вже років сім, тому я скептична до будь-яких подібних розмов. Як і до того, що конкурси текстів на певну тематику — це підтримка медіа.Мене бентежить, що в цій розмові медіа не має ключової ролі, а ніби займає трохи нижчу позицію. Нібито бізнес говорить про партнерство, але звучить це як «ви нам винні щось там». Ми маємо класні кейси, класні співпраці й партнерства, хороші результати. У нас є класні пропозиції від брендів і дуже багато листів із дивними пропозиціями та «ми не розглядаємо комерційне розміщення».Знаходити спільні точки важливо. Як і заходити в партнерства, які передбачають рівність у розмові. І тут медіа теж варто себе поважати, оцінювати високо свою роботу та надавати певний рівень. Загалом думка про те, що медіа можуть стати частиною КСВ чи меценатства від брендів, мені теж цікава, але це ще складніша розмова. І улюблене — історія від агенції, що вони надіслали готовий матеріал, який просто має «почитати літредактор», і все. Це звучить як знецінення, бо редагувати, вичитувати, ставити, поширювати — це робота. Проте розмови про соціальні проєкти від фондів, які роблять бренди, теж дуже люблю. А ще люблю, коли закладено бюджет на агенцію, блогерів, а медіа можуть розмістити, бо це важливо, цікаво і щось там ще.